Отит у кішок і собак: що передбачає якісна діагностика і лікування?

Отит — це вельми поширена хвороба, з якою стикаються тварини незалежно від віку та породи. По суті це запалення зовнішнього, середнього або внутрішнього вуха, що спричиняється зміною мікрофлори чи порушенням цілісності оболонок.

Існує безліч факторів ризику та причин отиту у тварин, залежно від цього, а також стадії хвороби, відрізняються підходи до діагностики та лікування. Однак беззаперечним залишається єдине правило — лікувати отит у домашніх тварин треба лише під наглядом кваліфікованого фахівця ветеринарної клініки, після якісного обстеження та з урахуванням всіх рекомендацій.

Що спричиняє отит у тварин?

В багатьох ситуаціях господарі домашніх тварин “звинувачують” у розвитку отиту протяги, переохолодження, вплив кондиціонерів чи потрапляння води. Насправді це не зовсім так. Найчастіше причинами є або паразити (винуватці більш ніж половини випадків отиту у кішок), або алергічні реакції. Та навіть цей список чинників не є остаточним. Серед факторів, що можуть спровокувати розвиток отиту:

• механічні пошкодження, через які до вушної раковини потрапляють забруднення та інфекція;
• агресивна чистка, що може травмувати вушний прохід;
• вушні кліщі, що здатні викликати отодектоз;
• ендокринні захворювання та зниження імунітету;
• пухлини або папіломи, які перешкоджають природній вентиляції та провокують запалення;
• потрапляння до вуха сторонніх предметів, зокрема комах, насіння, часток землі чи трави;
• залишок води після купання та створення сприятливих умов для розвитку бактерій;
• гормональні порушення та збої.

Встановлено, що найбільше страждають від отитів тварини зі специфічною формою вушної раковини. Найбільш вразливими є собаки зі звисаючими вухами, які не отримують достатньої вентиляції, а також тварини з відкритими чи зарослими слуховими проходами. В зоні ризику:

• спанієлі;
• мопси;
• стаффи;
• вівчарки;
• пуделі;
• лабрадори та ретривери;
• алабаї;
• йоркширські тер’єри;
• біглі.

Господарям собак та кішок зі специфічною формою вушної раковини варто приділяти підвищену увагу здоров’ю улюбленців аби запобігти захворюванню та знизити ризик ускладнень.

Класифікація отитів

Залежно від характеру збудника фахівці виділяють:

• бактеріальний отит, що характеризується високою температурою та скоринками на шкірі;
• грибковий — швидко протікає та переходить із зовнішніх покривів до внутрішнього вуха;
• вірусний, збудником якого є вірусні інфекції;
• паразитарний — захворювання, викликане мікроскопічними вушними паразитами.

З урахуванням характеру перебігу хвороби вирізняють гострий отит з яскраво вираженою симптоматикою та хронічний з можливістю рецидивів.

Зважаючи на особливості будови вух, у людей і тварин, види отиту залежать від локалізації хвороби та характеризуються специфічними симптомами й особливостями поведінки. Фахівці виділяють зовнішній, середній та внутрішній отит.

Зовнішній отит: особливості та ознаки

Цей різновид хвороби вражає вушну раковину та зачіпає слуховий прохід. Крім того, може торкнутися зони між барабанною перетинкою та просвітом зовнішнього проходу. Це той самий “перший дзвіночок” на який варто звернути увагу, аби запобігти подальшим ускладненням. Адже якщо не вжити оперативних заходів, то інфекція досить швидко поширюється далі.

На початкових стадіях отиту спостерігаються такі симптоми:

• свербіння;
• почервоніння шкіри в зоні вушної раковини;
• набряклість;
• виділення з вуха;
• підвищена чутливість;
• лусочки та скоринки всередині вушної раковини;
• неприємний запах.

Слід якомога швидше показати тварину ветеринару для діагностики та лікування.

Середній отит: наступна стадія захворювання

На цьому етапі патологія вражає барабану порожнину — простір, крізь який звук поширюється у внутрішнє вухо тварини. В деяких випадках при середньому отиті може бути вражений лицьовий нерв. Виявити проблему можна по симптомах, характерних для зовнішнього отиту, крім цього може спостерігатися:

• млявість та відсутність апетиту;
• порушення слуху;
• зміна виразу мордочки;
• сильні болісні відчуття;
• мотання головою;
• чухання вуха;
• занепокоєння тварини без інших причин.

На запущеній стадії хвороби запалення поширюється далі і може вразити область скроневої кістки. Подальше нехтування хворобою може призвести до переходу запалювального процесу на оболонку головного мозку тварини. Цей отит супроводжується явними неврологічними розладами. Серед ознак хвороби:

• дезорієнтація та вестибулярні порушення;
• запаморочення та втрата рівноваги;
• мимовільні, хаотичні та не скоординовані рухи;
• нудота та блювання.

Потребується невідкладна допомога та більш серйозні методи лікування.

Професійна діагностика отиту

При зверненні до фахівців ветеринарної клініки Терра Вет з підозрою на отит різного ступеня можуть бути використані такі методи діагностування хвороби:

• Традиційний огляд та збір анамнезу. Цей крок дає лікарю можливість оцінити наявну інформацію щодо ходу хвороби та дати оцінку стану вушної раковини.
• Отоскопія. Огляд з використанням отоскопа призначений для виявлення сторонніх предметів, ознак середнього отиту та оцінки змін. При проведенні отоскопії оцінюється стан барабанної перетинки, встановлюється кількість та характер виділень. В разі підвищеної чутливості чи болісних відчуттів можливе проведення отоскопії під седацією.
• Аналізи для тварин та лабораторні дослідження. Дослідження мазків дає можливість оцінити кількість та вид інфекції. Зішкріб допомагає виявити паразитів, а цитологія — тип мікрофлори для встановлення типу отиту (бактеріальний, грибковий або змішаний).
• Гістологія. Проводиться при підозрах на наявність новоутворень, що можуть бути причиною запального процесу. 
• Рентгенографія тварин, в складних випадках МРТ/КТ. Виконуються при хронічних чи середніх отитах при специфічних неврологічних ознаках.

Лише якісна діагностика дозволить грамотно класифікувати хворобу та підібрати правильне лікування. Це — перший крок на шляху до одужання тварини, тож його варто довіряти лише кваліфікованим фахівцям ветеринарної клініки.

Лікування отиту у кішок та собак

Призначення медикаментозних препаратів, крапель, антибіотиків чи, в найскладніших випадках, проведення оперативного втручання відбувається лише після ретельної діагностики. Залежно від стадії захворювання та особливостей конкретної тварини ветеринар може призначити:

• місцеву терапію, що включає ретельне очищення, використання вушних крапель та препаратів проти кліщів;
• системне лікування з антибіотиками, протизапальними засобами та препаратами проти алергії;
• хірургічне втручання, зокрема при новоутвореннях чи незворотних змінах у будові вуха.

Курс лікування залежить від серйозності перебігу хвороби. В найскладніших випадках може потребуватися довгострокова терапія.

Профілактика отиту — шанс оминути кабінет ветеринара

Повністю виключити ризики хвороби активних та непосидючих тварин, звісно, досить складно. Однак можна звести ймовірність появи отиту до мінімуму. В цьому допоможуть такі заходи:

• регулярний ретельний огляд вушної раковини кішки чи собаки;
• за потреби видалення зайвої шерсті чи сторонніх предметів;
• обережні гігієнічні процедури, чистка вух за допомогою гігієнічних розчинів типу “Аурикап” або спеціально призначених ветеринаром. НЕ використовуйте для очищення вух Хлоргексидин. При тривалому використанні може викликати втрату слуху;
• відмова від використання ватних паличок, що можуть травмувати вухо та заміна їх на м’які ватні диски;
• противопаразитарна обробка;
• підтримка імунітету;
• якісне та збалансоване харчування.

Слід пам’ятати, що за перших ознак отиту потрібно звернутися до ветеринара. В жодному разі не можна займатися самостійним лікуванням улюбленця, адже це може лише погіршити перетік захворювання.