До нашої ветеринарної клініки регулярно звертаються пацієнти із захворюваннями сечовидільних шляхів: цистит у тварин, запалення нирок, пієлонефрит, проблемами з сечовипусканням або з його відсутністю. Саме тому ми підготували цю статтю, щоб розповісти, які захворювання належать до цієї групи, як вони проявляються та чому своєчасна діагностика має вирішальне значення.
Що таке інфекції сечовидільної системи?
Інфекції сечовидільної системи у котів і собак – це запальні процеси, спричинені бактеріями, які потрапляють у сечовивідні шляхи. Причини інфекцій досить різноманітні та залежать від низки факторів. Зокрема, найпоширенішою причиною захворювання є бактерії, що потрапляють у сечовий тракт через уретру.
Причиною можуть стати анатомічні особливості будови тіла вашого улюбленця. Якщо у тварини є певні особливості розвитку сечовивідних шляхів, може виникати ускладнення відтоку сечі, що призводить до розвитку інфекцій.
Не менш важливою причиною виникнення інфекцій є метаболічні розлади. Діабет або ниркова недостатність можуть впливати на функцію сечовивідних шляхів і підвищувати ризик інфекцій сечовивідних шляхів.
Які бувають інфекції сечовидільної системи?
Уретрит – запалення сечівника (уретри)
Найчастіше виникає через бактеріальну інфекцію, травми або подразнення слизової оболонки. На нього припадає від 5 до 15 % усіх випадків захворювань сечовивідної системи.
Типові прояви:
- болісне або часте сечовипускання у тварин;
- дискомфорт;
- інколи – виділення з уретри.
Цистит – запалення сечового міхура
Один із найпоширеніших видів інфекцій, особливо у котів і самок собак. За своєю природою цистит може бути бактеріальним або, як у котів, ідіопатичним (у котів 70 % випадків циститу є саме ідіопатичними). Симптоми в обох випадках можуть бути ідентичними, однак відрізнятиметься лікування, яке має призначити ветеринарний лікар.
Симптоми циститу:
- часті позиви до сечовипускання;
- сечовипускання малими порціями;
- біль;
- домішки крові в сечі.
Інфекційні ураження нирок – пієлонефрит і гломерулонефрит
Інфекційні захворювання можуть уражати й нирки. Вони вважаються найбільш небезпечними формами інфекцій сечовидільної системи. Серед собак поширеним є хронічний гломерулонефрит, що розвивається після гострих нефритів та інфекційних хвороб і характеризується внутрішньоклубочковим запаленням.
Пієлонефрит частіше виникає у котів – за умови порушення захисних механізмів організму, коли патогенні мікроорганізми адгезують, розмножуються та персистують у ділянці сечовивідних шляхів. Найчастіше збудниками захворювання є бактерії, однак гриби та віруси також можуть інфікувати сечовивідні шляхи.
Визначити захворювання можна за такими ознаками:
- загальна слабкість;
- підвищення температури тіла;
- відмова від їжі;
- інтоксикація організму.
Гостра затримка сечі
Гостра затримка сечі – це невідкладний стан, за якого тварина не може самостійно спорожнити сечовий міхур. Найчастіше він виникає внаслідок закупорки сечовивідних шляхів каменями, піском, слизовими пробками або через виражений спазм уретри, які можуть виникати зокрема через інфекції. Такий стан супроводжується сильним болем, занепокоєнням, частими безрезультатними спробами помочитися, нявканням або скавчанням, а також збільшенням і напруженням живота.
Небезпека гострої затримки сечі полягає в стрімкому погіршенні загального стану тварини. Переповнений сечовий міхур призводить до інтоксикації організму, порушення роботи нирок і електролітного балансу, що без своєчасної допомоги може становити пряму загрозу життю. Якщо у тварини понад добу не спостерігається сечовиділення необхідно негайно звертатися до лікаря.
У чому небезпека інфекцій?
Інфекції сечовидільної системи не є дрібною проблемою, як може здатися на перший погляд. Без лікування наслідки для вашого улюбленця можуть бути різними – від хронічного болю до загрози життю. Якщо вчасно не зреагувати на сигнали захворювання, можливі такі наслідки:
- хронічний біль і дискомфорт;
- ураження нирок і порушення їхньої функції;
- інтоксикація організму;
- загрозливі для життя стани у тяжких випадках.
Особливо небезпечними інфекції є для котів, оскільки у них симптоми можуть тривалий час залишатися малопомітними.
Хто входить до групи ризику?
Незалежно від виду тварини, ризик інфекцій сечовивідних шляхів зростає як з віком тварини, так і у разі недостатнього споживання води, незбалансованого харчування, порушення відтоку сечі або наявності сечокам’яної хвороби.
До групи підвищеного ризику серед котів належать:
- кастровані коти;
- коти з малорухливим способом життя;
- тварини з надмірною масою тіла;
- коти, які мало п’ють води;
- тварини, що живуть у стресових умовах;
- коти з уже наявними захворюваннями сечовидільної системи.
У котів інфекції часто маскуються під ідіопатичний цистит, тому важливо не ігнорувати навіть незначні зміни в поведінці.
У собак інфекції сечовидільної системи частіше виникають у:
- самок (пов’язано з первинними статевими ознаками, через які бактерії можуть потрапляти легше);
- літніх тварин;
- собак з ендокринними порушеннями;
- тварин з ослабленим імунітетом;
- собак із хронічними захворюваннями або після оперативних втручань.
Чому важлива рання діагностика?
Коти та собаки не можуть прямо вказати, що саме їх болить, а симптоми захворювань на початку можуть бути малопомітними, тому власникам необхідно уважно стежити за змінами у поведінці та звичках улюбленця. Рання діагностика дозволяє уникнути ускладнень, скоротити тривалість лікування, зменшити медикаментозне навантаження на організм і запобігти переходу захворювання в хронічну форму.
Якщо ви помітили зміни у сечовипусканні або загальному стані вашого улюбленця, не відкладайте звернення до ветеринарного лікаря. У ветеринарній клініці «Терра Вет» у Харкові проводиться повна діагностика та лікування інфекцій сечовидільної системи у котів і собак. Наші лікарі допоможуть визначити причину захворювання, підібрати ефективне лікування та надати рекомендації щодо профілактики.
